Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 565 063 сторінки, 138 279 книжок, творів, документів та інших текстів, 1975 авторів та авторок.

Календар

1 серпня

1787 — помер Альфонсо Ліґуорі, італійський католицький теолог і письменник
1819 — народився Герман Мелвілл, американський письменник
1857 — народився Ілля Кокорудз, український педагог, літературознавець, меценат
1881 — народився Володимир Данилов, український літературознавець, фольклорист, шевченкознавець
1900 — народився Олександр Копиленко, український письменник
1913 — померла Леся Українка, українська письменниця, перекладачка

Вибрана проза

Володар. (Нью-Йорк, 1976) Нікколо Мак'явеллі
… Не хочу поминути найважливішого розділу про хибу, перед якою володарям важко вхоронитися, коли не є дуже мудрі або коли не вміють дібрати собі добрих дорадників. Говорю про підлесників, яких при дворах повнісько. Бо люди так милуються у своїх власних речах і так часто себе дурять, що з важким трудом бороняться перед цією заразою. А як хочуть оборонитися, то грозить їм небезпека бути погордженими. Іншого способу, щоб оминути підлесливість, немає, як тільки переконати людей, що вони не ображають тебе, коли говорять тобі правду: але ж, коли кожен може сказати тобі правду, тоді ти тратиш пошану. От тому, мудрий володар повинен триматися третього способу: вибрати у своїй державі мудрих людей і тільки їм дати волю говорити правду й тільки про ті речі, про які він їх питає, а не про інші. Але в кожній речі повинен звертатися до них, вислухати їх думки, а потому постановляти самому по своїй вподобі. І до цих порад, і до кожного дорадника відноситися так, щоб кожен бачив, що чим свобідніше говорить, тим радніше порада буде прийнята. Крім тих, не слухати нікого, йти за раз обдуманою постановою й бути непохитним у своїх рішеннях. Хто робить інакше, той або пропадає через підлесників, або часто зміняється через змінливість думок: а це спричиняє, що його мало шанують.

читати далі…

Вибрана поезія

Леся Українка

На крилах пісень. (Львів, 1892)

*^**

Як що при́йде журба́, то не ду́май єї
Рознести́ у весе́лощах бу́чних,
За столом, де весе́лиї дру́зі твої
Пьють-гуляють при по́кликах гу́чних.

Ти не йди́ в пишний дім, де музи́ка брени́ть,
Де танцюють веселиї пари, —
Там ще гірше серде́нько тобі заболить,
Чо́ло вкриють ще тя́жчиї хмари.

І в людську́ течію́ ти не ва́жся іти́,
Де юрба́ стоголо́ва як море
Йде́, хвилює, шуми́ть, — в ній пори́неш і ти,
Не розійдеться ж там твоє го́ре.

Кра́ще йди́ в темний гай, у зелений розмай,
Або в поле, де вітер гуляє,
На дозвіллі із лихом собі розмовляй,
Може там його вітром розмає.

Або пісню утни́ голосну́, не смутну́,
Щоб, мовляв, засміялося лихо,
Прожене́ш тоді певне потвору страшну́,
І на се́рденьку знов стане тихо....